Застосування імуномодуляторів при лімфоцитарно-плазмоцитарному гінгіво-стоматитів менйкунів у поєднанні із імуносупресивною терапією.
25 джерел · повний текст 122 раунди рецензування і правок PDF / друк
1. Коротка відповідь
Лімфоцитарно-плазмоцитарний гінгіво-стоматит (ЛПГС, у англомовній літературі — FCGS, feline chronic gingivostomatitis) — це імуноопосередковане хронічне запалення слизової оболонки ротової порожнини котів, яке розвивається на тлі аберативної імунної відповіді на хронічну антигенну стимуляцію, часто посилену вірусною інфекцією (FCV, FHV-1) та дисбіозом орального мікробіому . Стандартом лікування залишається хірургічна екстракція щонайменше всіх премолярів і молярів, яка дає значне покращення або ремісію приблизно у 70–80% котів; решта 20–30% є рефрактерними й потребують медикаментозної імуномодуляції . Циклоспорин має найвищий рівень доказів серед імуносупресантів: у РКД (n=16) пероральний циклоспорин 2,5 мг/кг двічі на добу протягом 6 тижнів дав середнє покращення SDAI 52,7% проти 12,2% у плацебо, причому ефект залежав від концентрації в крові >300 нг/мл ; однак вибірка мала, а спостереження коротке, тому рівень впевненості — помірний. Доксициклін як монотерапія ЛПГС у котів — його імуномодулюючий потенціал при цій патології залишається екстраполяцією з медицини людини (оральний ліхен планус, афтозний стоматит) . Прямих даних про фармакокінетичну взаємодію доксицикліну й циклоспорину в котів у пакеті немає. Комбінація IFN-ω + CsA у рефрактерних котів (n=73) дала суттєве покращення або розв'язання у 52,1% , що робить її найбільш обґрунтованою схемою після невдалої екстракції.
не має жодного прямого клінічного дослідження в наданому пакеті
2. Визначення, патофізіологія, термінологія
ЛПГС — клінічний синдром ідіопатичної та мультифакторної природи, що характеризується інтенсивною запальною реакцією ясен і виразково-проліферативними ураженнями слизової оболонки ротової порожнини . У сучасній літературі частіше вживається термін FCGS (feline chronic gingivostomatitis); «лімфоцитарно-плазмоцитарний» відображає гістологічний патерн інфільтрації, а не окрему нозологію .
Поширеність. За систематичним оглядом 17 досліджень частота FCGS серед 6881 кота становила 10,9% (747 випадків) ; це частота в об'єднаній вибірці включених досліджень, а не глобальна популяційна оцінка. У межах того ж джерела наведено й іншу оцінку — «до 26% домашніх котів» ; ця внутрішня розбіжність не пояснюється в і, ймовірно, відображає різні популяції та критерії діагностики. У первинних дослідженнях діапазон — 0,7–12,0% . Хвороба асоційована з утриманням у домогосподарствах з кількома котами: шанси зростають у 7 разів, а кожен додатковий кіт підвищує їх на понад 70% .
Патогенез. FCGS розглядається як прояв аберативної імунної відповіді на хронічну антигенну стимуляцію, потенційно посилену вірусною інфекцією . У слизовій оболонці виявляється змішаний тип 1 і тип 2 цитокінового профілю ; в крові — підвищення CD8+ ефекторних клітин пам'яті та активованих CD8+ T-клітин (CD25+, CD62L−) зі зниженням центральних клітин пам'яті . Системне запалення підтверджується підвищенням сироваткових IFN-γ, TNF-α, IL-1β, IL-6, нейтрофільозом у 30–40% пацієнтів і гіперглобулінемією у 60% . Протеомний аналіз сироватки (n=52) виявив 15 значущо змінених пептидів, збагачення шляхів JAK-STAT (FDR 1,39×10⁻⁸) і PI3K-Akt (FDR 3,42×10⁻⁸), а IL-6 — як центральний хаб мережі взаємодії . Окреме дослідження підтвердило поліклональну гіпергаммаглобулінемію у 76,9% випадків і скоординовану активацію IL-8, IL-4, IFN-γ та IL-6 .
Клінічні форми. Найчастіші інтраоральні знахідки — каудальний стоматит (100%) і гінгівіт (93%) . Ураження язика (виразки, ерозії, запалення) асоційовані з FCGS і можуть погіршувати харчування . Характерні галітоз (42%) та анорексія (28%) . Системна складова включає езофагіт, виявлений у 98% котів з FCGS проти 0% контролю .
3. Що відомо з ветеринарних досліджень
Клінічні випадки, серії та дослідження на котах
Циклоспорин. РКД (n=16, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване): 2,5 мг/кг перорально двічі на добу 6 тижнів, середнє покращення SDAI 52,7% проти 12,2% у плацебо; 7/9 (77,8%) у групі лікування мали покращення >40% проти 1/7 (14,3%) у плацебо . Індивідуальна варіабельність всмоктування була високою (мінімальні концентрації 32,1–1576,2 нг/мл); коти з концентрацією >300 нг/мл мали середнє покращення 72,3% проти 28,2% при <300 нг/мл . Обмеження: мала вибірка (16 котів) і короткий період спостереження (6 тижнів), що обмежує узагальнюваність; поріг >300 нг/мл походить із підгрупового аналізу цієї ж малої вибірки й потребує валідації . У ретроспективному дослідженні 8 котів без попередньої екстракції 50% досягли клінічної ремісії .
Інтерферон-ω. РКД (n=39, FCV-позитивні коти з каудальним стоматитом): повне вилікування або виражене покращення у 45% групи IFN проти 23% групи преднізолону, але різниця не була статистично значущою; при цьому біль при прийомі їжі/позіханні був значущо нижчим у групі IFN на D90 (P=0,0085), а біль при відкриванні рота — на D60 (P=0,017) і D90 (P=0,0066) . Застереження: дослідження мало недостатню статистичну потужність через малу кількість котів у групі преднізолону, а рятувальні препарати могли вплинути на частину показників; тому больові результати не можна подавати як надійний доказ переваги IFN . Проспективне дослідження (n=17: 13 FCV-позитивних у групі rFeIFN-ω (FCVI) і 4 FCV-позитивних у групі кортикостероїдів (FCVC); дослідження не було рандомізованим): підшкірне введення 1 млн МО/кг за схемою дні 1,2,3,7,8,9,14,21 значущо знизило загальний клінічний бал (P=0,008), бал салівації (P=0,018), ступінь і поширеність запалення (P=0,003 і P=0,007) . Рівень доказовості — низький (нерандомізований дизайн, мала вибірка, лише FCV-позитивні коти) . Серія з 2 випадків: пероральний rFeIFN-ω 0,1 МО/кг раз на добу дав виражене покращення приблизно через 60 днів . Опис 1 випадку: розв'язання протягом 6 тижнів лікування rFeIFN-ω .
Комбінація IFN + CsA. Ретроспективне дослідження (n=120): група A — повна ремісія після екстракції з одноразовою підслизовою ін'єкцією IFN — 39,2% (47/120); серед 73 рефрактерних котів на комбінації IFN + CsA суттєве покращення або розв'язання — 52,1% (38/73), часткове покращення — 45,2% (33/73), відсутність відповіді — 2,7% (2/73); загалом 70,9% (85/120) досягли суттєвого покращення або ремісії . Застереження щодо інтерпретації: у група A описана як «повна ремісія після екстракції з одноразовою підслизовою ін'єкцією IFN», тоді як група B — як «combination of surgery and immunomodulatory therapy»; чи отримувала група B саме IFN, у прямо не вказано, тому порівняння внеску окремих компонентів комбінації IFN+CsA з «чистою» екстракцією неможливе . При довготривалому спостереженні (2–6 років) 65,1% (28/43) демонстрували стійке покращення; коти з групи «Subs-resolution» на T6 мали в 6,5 раза вищі шанси зберегти покращення ≥2 років (OR 6,5; 95% ДІ 1,32–32,08; p=0,022) . Побічні ефекти з боку нирок (8,2%) та серця (6,8%) не перевищували популяційної поширеності .
Преднізолон. У контрольній групі РКД (n=11): 1 мг/кг/добу з поступовим зниженням протягом 3 тижнів — 23% значного покращення, з них 7% клінічної ремісії . У дослідженні IFN-ω група преднізолону не показала значущого зниження показників уражень .
Лактоферин + піроксикам. Проспективне дослідження (n=13): комбінація орального спрею бичачого лактоферину з піроксикамом — 77% котів досягли клінічної ремісії або значного покращення через 12 тижнів; зменшення тяжкості оральних уражень (P=0,059 — не досягає порогу статистичної значущості), покращення клінічних ознак, якості життя та приросту ваги (P<0,05); ремісія корелювала зі зменшенням кількості макрофагів (OR=4,719, P<0,05) . Контрольна група (тільки піроксикам) не оцінювалася, оскільки після 4 тижнів контролі були переведені на комбіновану терапію .
Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК). Аутологічні ASC: у дослідженні взяли участь 9 котів, завершили 7 (2 вибули); загальний показник відповіді — 71,4% (5/7), з них клінічна ремісія 42,8% (3/7) і значне покращення 28,6% (2/7); без відповіді — 28,6% (2/7) . Відсотки 42,8%/28,6%/28,6% наведені в ; у вказано n=9 включених, 7 завершили та 5 респондерів (3 повна ремісія + 2 значне покращення) . Групи контролю без лікування не було; післятерапевтичних біопсій лише 3 . Рівень CD8 lo <15% був 100% предиктором відповіді в цій малій когорті . Алогенні ASC (n=7): 28,6% ремісія, 28,6% значне покращення, 42,8% без відповіді, з нижчою ефективністю та затримкою порівняно з аутологічними . Проспективне дослідження МСК до повної екстракції (n=5, завершили 4): у 3 з 5 котів не було позитивної відповіді, у 2 — легка; імуномодуляції не спостерігалося; автори не рекомендують цей підхід .
Параімунізація PIND-ORF. Клінічна ремісія або значне покращення у 42% з 33 котів у групі параімунізації проти 13% з 39 котів у групі конвенційного лікування; статистична оцінка та дизайн у не наведені . Застереження: джерело не наводить p-значення або довірчих інтервалів для цього порівняння, а дизайн дослідження (рандомізація, контроль) не описаний; тому результат не можна подавати як надійний доказ.
Хірургія. Три дослідження екстракції: 60% ремісії (n=30) — ; 57,1% — ; 28,4% (n=95) — . Повна екстракція не має переваг над частковою (премоляри та моляри) . У ретроспективному дослідженні 95 котів: 28,4% повна ремісія, 39% значне покращення, 26,3% незначне, 6,3% без покращення . Медіанний час до клінічного вилікування або дуже значного покращення — 38 днів . Порівняння між дослідженнями ускладнене: 9 з 16 досліджень використовували різні напівкількісні системи оцінки, тривалість спостереження варіювала від 2 до 354 тижнів .
Інші медикаменти. Ретроспективне дослідження 57 котів: 39% (22/57) без ознак FCGS на різних комбінаціях медикаментозного лікування за спостереженням власників (owner observation), 33% (19/57) загинули — причини смерті в не вказані; інтралезійний тріамцинолон контролював FCGS короткостроково; сератіопептидаза або папаїн окремо не були ефективними .
Експериментальні моделі на цільових видах
Експериментальна інфекція SPF-котів різними штамами FCV викликала гостру стоматит і гостру інфекцію, але не призводила до хронічного гінгівостоматиту . Це важливе фізіологічне обмеження: FCV є необхідним, але недостатнім чинником, і прямого перенесення експериментальних даних на спонтанне захворювання бути не може.
4. Діагностика
Діагноз FCGS — клініко-гістологічний, базується на виключенні інших причин орального запалення . Ключові елементи:
Клінічний огляд з оцінкою каудального стоматиту, гінгівіту, уражень язика .
Біопсія з гістопатологією: лімфоцитарно-плазмоцитарна інфільтрація; у респондерів на терапію МСК спостерігалося повернення до нормальної архітектури без інфільтрації CD3+ та CD20+ лімфоцитів .
ПЛР на FCV, FHV-1: FCV виявляли у 21/23 котів з FCGS і в жодного контролю ; в інших дослідженнях — у 40,5% і 80% . FHV виявляли у 92% (23/25) котів з хронічним стоматитом у дослідженні Lommer & Verstraete (2003), причому у 22 з цих 25 котів також був виявлений FCV; натомість у дослідженні Harbour et al. (1991) FHV не виявили у жодного з 412 котів . Застереження: — дисертація (Ludwig-Maximilians-Universität München, 2010) з низьким рівнем доказовості, яка узагальнює дослідження з різними методологіями; вибірка 21/23 з мала, і результат може бути випадковим. Ці дані не можна подавати як рівноцінні.
FIV/FeLV — два різні питання. (1) Прогностична роль: FeLV-позитивні коти мали в 7,5 раза більший шанс відсутності покращення після екстракції порівняно з котами без ретровірусної інфекції; скоригованість на інші фактори в не описана . (2) Етіологічна роль: у проспективному дослідженні (n=52) поширеність FIV і FeLV не відрізнялася значуще між групами FCGS і контролю (FIV: 11,67% vs 11,11%, p=1,0; FeLV: 8,82% vs 5,56%, p=1,0) . Це не суперечність: перше джерело оцінює прогноз відповіді на лікування, друге — поширеність ретровірусів у групах.
Bartonella spp., Pasteurella multocida, Fusobacterium nucleatum, Porphyromonas spp. — асоційовані з FCGS, але причинність не доведена .
Імуногістохімія: FCV-антигени виявлено у 57,5% (23/40) зразків слизової в цитоплазмі запальних клітин (ймовірно макрофагів); CD56+ NK-клітини виявлялися навіть без FCV-антигенів, що підтверджує мультифакторну етіологію .
Стандарт першої лінії — екстракція щонайменше всіх премолярів і молярів, з або без медикаментозного лікування . Значне покращення або ремісія — 70–80% . Повна екстракція не має переваг над частковою .
Циклоспорин: 2,5 мг/кг перорально двічі на добу, мінімум 6 тижнів . Моніторинг мінімальної концентрації в цільній крові; поріг >300 нг/мл асоційований зі значно кращою відповіддю (72,3% vs 28,2% покращення SDAI), але походить із підгрупового аналізу малої вибірки й потребує валідації . Рівень доказів: помірний (РКД, n=16, 6 тижнів).
IFN-ω: підшкірно 1 млн МО/кг за схемою дні 1,2,3,7,8,9,14,21 ; або оромукозально 3 місяці ; або перорально 0,1 МО/кг раз на добу . Рівень доказів: помірний (РКД з негативним первинним результатом, але позитивними вторинними; недостатня потужність) .
Комбінація IFN + CsA у рефрактерних котів: суттєве покращення або розв'язання у 52,1% . Рівень доказів: помірний (ретроспективне, n=120, без рандомізації та контролю).
Преднізолон: 1 мг/кг/добу з поступовим зниженням протягом 3 тижнів — 23% значного покращення, 7% ремісії . Рівень доказів: низький (контрольна група малого РКД).
Лактоферин + піроксикам: 77% клінічної ремісії або значного покращення через 12 тижнів . Рівень доказів: низький (n=13, контроль не оцінювався).
Аутологічні МСК: загальна відповідь 71,4% (5/7), з них ремісія 42,8%, значне покращення 28,6% . Рівень доказів: низький (n=7 завершили, без контролю).
Параімунізація PIND-ORF: 42% ремісії або значного покращення . Рівень доказів: низький (без статистичної оцінки та опису дизайну).
Доксициклін при ЛПГС у котів. У наданому пакеті немає жодного дослідження доксицикліну при FCGS у котів. Дозування, тривалість курсу, імуномодулюючий ефект і вплив на мікробіом не встановлені на підставі наданих джерел. Призначення доксицикліну як імуномодулятора при ЛПГС у котів не має доказової бази в цьому пакеті.
Циклоспорин при ЛПГС у котів. За , застосування циклоспорину як імуномодулюючого препарату має довгострокові переваги у зменшенні імунологічних подій, що сприяють гінгівостоматиту. Дозування: 2,5 мг/кг перорально двічі на добу . Тривалість: мінімум 6 тижнів у РКД ; у ретроспективному дослідженні — довготривале застосування з оцінкою на T6 . Моніторинг: мінімальна концентрація в цільній крові (поріг >300 нг/мл, гіпотеза) ; ниркова та серцева функція . Побічні ефекти: у дослідженні n=120 захворювання нирок 8,2% і серця 6,8% не перевищували популяційної поширеності .
Сумісність доксицикліну і циклоспорину. У наданому пакеті немає жодного джерела, яке досліджувало б фармакокінетичну взаємодію, синергізм, антагонізм або безпеку цієї комбінації в котів. Це прогалина в доказах. Будь-які міркування про можливі метаболічні механізми взаємодії є гіпотетичними, не підтвердженими жодним джерелом з пакета, і не можуть бути наведені як клінічне твердження в цьому огляді.
6. Що екстрапольовано з медицини людини і наскільки це обґрунтовано
Рецидивний афтозний стоматит (РАС) у людей. Поширеність ~20%; перша лінія — топічні кортикостероїди (тріамцинолону ацетонід), амлексанокс, доксициклін, антисептики; при тяжких випадках — системні кортикостероїди (преднізон), талідомід, клофазімін . Обґрунтованість перенесення на котів з ЛПГС: низька. РАС — епізодичне захворювання з рецидивуючими виразками, тоді як FCGS — хронічне імуноопосередковане запалення з системною дисрегуляцією . Спільним є лише загальний принцип імуномодуляції, але конкретні препарати й дозування не переносяться.
Циклоспорин А в біоадгезивних гелях з твердими ліпідними наночастинками при РАС. Дослідження in vitro/in vivo; клінічна ефективність не оцінена, кількість пацієнтів не вказана . Обґрунтованість перенесення: дуже низька. Це фармацевтична розробка, а не клінічне дослідження.
Левамізол + топічний доксициклін при оральному ліхені планусі (не при афтозному стоматиті). Клінічне дослідження (n=20, без контролю, 3 місяці): статистично значуще зменшення ознак і симптомів; рецидив 15% . У доксициклін описано як такий, що має протизапальні та імуномодулюючі властивості, але це стосується орального ліхену планусу в людей, а не FCGS у котів. Обґрунтованість перенесення на котів: низька. Оральний ліхен планус — інша нозологія з іншим патогенезом; дослідження має малу вибірку й відсутність контролю. Прямих даних для котів немає.
Загальний висновок щодо екстраполяції. Доксициклін при ЛПГС у котів не має жодного прямого клінічного підтвердження в наданому пакеті. У людей показано його застосування при РАС та оральному ліхені планусі , але для котів прямих клінічних даних немає, і перенесення не є обґрунтованим. Циклоспорин, навпаки, має ветеринарні РКД-дані , тому екстраполяція з людини тут не потрібна.
7. Прогалини в доказах і відкриті питання
Доксициклін при FCGS у котів — жодного дослідження в пакеті. Невідомі: дозування, тривалість, імуномодулюючий ефект, вплив на мікробіом.
Взаємодія доксициклін + циклоспорин у котів — жодних фармакокінетичних даних. Невідомо, чи є синергізм, антагонізм або підвищення токсичності.
Стандартизація оцінки результатів. 9 з 16 досліджень використовували різні напівкількісні системи; тривалість спостереження 2–354 тижні . Це унеможливлює прямі порівняння.
Довготривала безпека циклоспорину при FCGS: у n=120 ниркові (8,2%) та серцеві (6,8%) події не перевищували популяційних, але дослідження ретроспективне .
Біомаркери відповіді. CD8 lo <15% як предиктор відповіді на МСК потребує валідації на незалежній когорті.
Роль FIV/FeLV потребує розмежування прогностичного та етіологічного аспектів: FeLV асоційований з гіршою відповіддю на екстракцію , тоді як поширеність ретровірусів у групах FCGS і контролю не відрізнялася .
FCV як тригер: виявляється у 21/23 , 40,5% , 80% , але експериментальна інфекція не відтворює хронічний стоматит .
Пробіотики, лізоцим — у наданому пакеті не оцінювалися жодним джерелом; це прогалина в межах цього огляду.
8. Практичні висновки для клініциста
Перша лінія — екстракція щонайменше всіх премолярів і молярів; очікуване значне покращення або ремісія у 70–80% котів. Рівень впевненості: високий .
При рефрактерності — циклоспорин 2,5 мг/кг перорально двічі на добу, мінімум 6 тижнів, з моніторингом мінімальної концентрації в цільній крові (поріг >300 нг/мл — гіпотеза, що потребує валідації). Рівень впевненості: помірний (РКД, n=16, 6 тижнів; мала вибірка та короткий період спостереження обмежують узагальнюваність) .
Альтернатива або доповнення — IFN-ω: підшкірно 1 млн МО/кг за схемою дні 1,2,3,7,8,9,14,21 , або оромукозально 3 місяці . Рівень впевненості: помірний (РКД з негативним первинним результатом, недостатня потужність, можливий вплив рятувальних препаратів) .
Комбінація IFN + CsA у рефрактерних котів після екстракції: суттєве покращення або розв'язання у 52,1%. Рівень впевненості: помірний (ретроспективне, n=120, без рандомізації та контролю) .
Преднізолон 1 мг/кг/добу з поступовим зниженням 3 тижні — лише якщо інші опції недоступні; очікуване значне покращення у 23%, ремісія у 7%. Рівень впевненості: низький .
Лактоферин + піроксикам — 77% клінічної ремісії або значного покращення через 12 тижнів, але контроль не оцінювався, а P=0,059 не досягає порогу значущості. Рівень впевненості: низький .
Аутологічні МСК — загальна відповідь 71,4% (5/7), з них ремісія 42,8%, значне покращення 28,6% (n=7 завершили, без контролю, 2 вибули); предиктор відповіді CD8 lo <15%. Рівень впевненості: низький . Алогенні МСК менш ефективні . МСК до екстракції не рекомендуються .
Доксициклін при ЛПГС у котів не має доказової бази в наданому пакеті. Призначення можливе лише за клінічної необхідності (супутня бактеріальна інфекція), але не як імуномодулятор. Рівень впевненості: даних немає.
Комбінація доксициклін + циклоспорин у котів не досліджена. Рішення про сумісне призначення має прийматися з обережністю, з урахуванням відсутності фармакокінетичних даних. Рівень впевненості: даних немає.
Моніторинг: загальний білок, глобуліни, IgG, γ-глобуліни, цитокіни (IL-6, IL-8, IL-4, IFN-γ) — потенційні маркери системного запалення ; SDAI — для оцінки динаміки .
Прогноз: 65,1% рефрактерних котів зберігають покращення 2–6 років; коти з суттєвою відповіддю на T6 мають у 6,5 раза вищі шанси зберегти покращення ≥2 років . Рівень впевненості: помірний.
Суперечливість даних щодо FCV/FHV вимагає обережної інтерпретації ПЛР-результатів; експериментальна інфекція не відтворює хронічний стоматит . Рівень впевненості: помірний.
Джерела
Домен · тип дослідження · рівень доказовості · що саме читала система. Посилання ведуть на оригінальні публікації.
[1]
Feline chronic gingivostomatitis current concepts in clinical management
Soltero-Rivera M, Goldschmidt S, Arzi B · 2023 · Journal of feline medicine and surgery
ветеринарнеогляддоказовість помірнаповний текст DOI
[2]
Feline chronic gingivostomatitis: a thorough systematic review of associated factors
Sánchez-Vallejo M, Vélez-Velásquez P, Correa-Valencia NM · 2025 · Journal of feline medicine and surgery
ветеринарнесистематичний огляддоказовість помірнаповний текст DOI
[3]
Therapeutic Management of Feline Chronic Gingivostomatitis: A Systematic Review of the Literature
Treatment of a case of refractory feline chronic gingivostomatitis with feline recombinant interferon omega
Southerden P, Gorrel C · 2007 · The Journal of small animal practice
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт DOI
[9]
Comparative efficacy of a recombinant feline interferon omega in refractory cases of calicivirus-positive cats with caudal stomatitis: a randomised, multi-centre, controlled, double-blind study in 39 cats
Hennet PR, Camy GA, McGahie DM, Albouy MV · 2011 · Journal of feline medicine and surgery
Evaluation of the efficacy of the subcutaneous low recombinant feline interferon-omega administration protocol for feline chronic gingivitis-stomatitis in feline calicivirus-positive cats
Matsumoto H, Teshima T, Iizuka Y, Sakusabe A, Takahashi D, Amimoto A · 2018 · Research in veterinary science
ветеринарнепроспективнедоказовість низькалише абстракт DOI
[11]
Serum peptidomic profiling identifies systemic JAK-STAT and PI3K-Akt pathway dysregulation in cats with chronic gingivostomatitis
Ploypetch S, Pornthummawat A, Aruvornlop P, Roytrakul S, Jaresitthikunchai J, Phaonakrop N, Buamas S, Sukho P. · 2026
ветеринарнепроспективнедоказовість помірнаповний текст DOI
[12]
Feline calicivirus and natural killer cells: A study of its relationship in chronic gingivostomatitis
ветеринарнеретроспективнедоказовість низькалише абстракт DOI
[16]
Bovine lactoferrin and piroxicam as an adjunct treatment for lymphocytic-plasmacytic gingivitis stomatitis in cats
Yang, Yi-Ping, Liao, Jiunn-Wang, Wang, Hsien-Chi, Hsu, Wei-Li, Chang, Chao-Chin, Hung, Yi-Ping, Chang, Shih-Chieh · 2014 · The Authors. Published by Elsevier Ltd.
ветеринарнеРКДдоказовість помірналише абстракт DOI
[17]
Gingivostomatitis
Lyon KF · 2005 · The Veterinary clinics of North America. Small animal practice
ветеринарнеогляддоказовість низькалише абстракт DOI
[18]
Therapeutic Efficacy of Fresh, Autologous Mesenchymal Stem Cells for Severe Refractory Gingivostomatitis in Cats
Arzi B, Mills-Ko E, Verstraete FJ, Kol A, Walker NJ, Badgley MR · 2016 · Stem cells translational medicine
тваринна модельпроспективнедоказовість низькаповний текст DOI
[19]
Therapeutic Efficacy of Fresh, Allogeneic Mesenchymal Stem Cells for Severe Refractory Feline Chronic Gingivostomatitis
Arzi B, Clark KC, Sundaram A, Spriet M, Verstraete FJM, Walker NJ · 2017 · Stem cells translational medicine
ветеринарнепроспективнедоказовість низькаповний текст DOI
[20]
Stem cell therapy prior to full-mouth tooth extraction lacks substantial clinical efficacy in cats affected by chronic gingivostomatitis
Arzi B, Taechangam N, Lommer MJ, Walker NJ, Loscar MR, Borjesson DL · 2021 · Journal of feline medicine and surgery
ветеринарнепроспективнедоказовість низькалише абстракт DOI
[21]
The use of oral recombinant feline interferon omega in two cats with type II diabetes mellitus and concurrent feline chronic gingivostomatitis syndrome
Leal RO, Gil S, Brito MT, McGahie D, Niza MM, Tavares L · 2013 · Irish veterinary journal
ветеринарнесерія випадківдоказовість низькаповний текст DOI
[22]
Serum protein alterations characterize feline chronic gingivostomatitis: a case-control study of electrophoresis, immunoglobulin, and cytokine profiles
Tetlow ER, Wentlent LA, Carney PC, Byron MJ, Fiani N, Wright AL · 2026 · American journal of veterinary research
ветеринарнепроспективнедоказовість помірналише абстракт DOI
[23]
Recurrent aphthous stomatitis: A comprehensive review and recommendations on therapeutic options
Lau CB, Smith GP · 2022 · Dermatologic therapy
медицина людиниогляддоказовість помірналише абстракт DOI
[24]
A new approach to the treatment of recurrent aphthous stomatitis with bioadhesive gels containing cyclosporine A solid lipid nanoparticles: in vivo/in vitro examinations
Ertan, Gokhan, PEKÇETİN, ÇETİN, Rencber, Seda, KARAVANA, SİNEM YAPRAK, ÖZBAL, SEDA, GÖKÇE, EVREN HOMAN, GÜNERİ, PELİN · 2012
медицина людиниекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[25]
Effect of combined therapy of oral levamisole with topical doxycycline in management of oral lichen planus - A Clinical Trial
Kavya B T · 2024 · Marwah Infotech
медицина людиниclinical_trialдоказовість низькалише абстракт DOI
Документ згенеровано автоматично на основі відкритих наукових джерел і перевірено на відповідність посилань. Це не замінює клінічне судження: дозування й протоколи звіряйте з першоджерелами.