25 джерел · повний текст 42 раунди рецензування і правок PDF / друк
1. Коротка відповідь
Гострий компартмент-синдром (ГКС) кінцівок у собак і котів існує як клінічна нозологія, але описаний майже виключно у форматі поодиноких звітів про випадки (n=1–2) . У собак найкраще документовані компартменти — каудальний антебрахіальний , каудальний феморальний , жувальні м'язи та інфраспінатус ; у котів — лише один описаний випадок ускладнення після остеосинтезу передпліччя . Діагностика в клінічних звітах спирається на вимірювання внутрішньокомпартментного тиску (ВКТ) інвазивним перетворювачем або катетером Wick. Пороги мають різне походження і жоден не валідований клінічно для собак: 30 мм рт.ст. абсолютно цитовано у ветеринарному звіті зі змішаних джерел — людського (Mubarak & Owen, 1977) та експериментального на собаках (Basinger et al., 1987, джерело ); >40 мм рт.ст. тривало — це рекомендація автора ветеринарного проспективного дослідження на собаках , а не запозичення з медицини людини. Одне з небагатьох проспективних досліджень ВКТ у ветеринарії (n=40 собак; джерело має неповні метадані — не вказано журнал) показало, що нормальні значення відрізняються за компартментами (2,5–5,9 мм рт.ст.) і що навіть «людські» критичні значення рідко досягаються при переломах без залишкових функціональних дефектів . Фасціотомія залишається методом вибору при підтвердженому ГКС , але доказова база — це серії випадків, а не контрольовані дослідження. Прогноз варіює від повного одужання до ампутації чи евтаназії . Згідно з оглядом тваринних моделей , є застереження щодо прямого перенесення людських критеріїв на собак через анатомічні та фізіологічні відмінності (еластичніші фасції, вища окислювальна здатність м'язів).
2. Визначення, патофізіологія, термінологія
Компартмент-синдром — це стан, при якому підвищення тиску всередині замкненого остеофасціального простору призводить до порушення перфузії та ішемічного ушкодження м'язів і нервів . У ветеринарній літературі використовують термін «остеофасціальний компартмент-синдром» (OFCS) . Патофізіологічно ключовим вважається не абсолютний ВКТ, а різниця між діастолічним (або середнім артеріальним) тиском і ВКТ — так звана дельта P (ΔP). Експериментально на собаках показано, що поріг анаеробного метаболізму м'язів краще визначається ΔP, ніж абсолютним ВКТ: мінімальна ΔP для збереження нормального клітинного метаболізму становить ~30 мм рт.ст. у нормальному м'язі та ~40 мм рт.ст. у помірно травмованому . У людській практиці концепція ΔP також використовується для визначення порогів декомпресії . Клінічної валідації ΔP для спонтанного ГКС у дрібних тварин немає.
Етіологічно у дрібних тварин описано: внутрішньокомпартментний крововилив (класично) , внутрішньом'язові пухлини (мастоцитома, саркома, гемангіосаркома) , травму м'язів , ускладнення остеосинтезу , внутрішньокісткову інфузію (експериментально) та гіповолемічний шок із ресусцитацією (експериментально) . Компартмент-синдром також фігурує як схильний фактор для подальшої фібротичної контрактури м'язів .
3. Що відомо з ветеринарних досліджень
3.1. Клінічні випадки та серії (собаки)
Каудальний антебрахіальний компартмент. Maki et al. (2014) описали 2 собак (10-річний джек-рассел-тер'єр і 7-річний метис) з гострою однобічною кульгавістю передньої кінцівки; діагноз підтверджено підвищеним тиском у каудальному антебрахіальному компартменті. Це два різні випадки з різними пухлинами та різними наслідками: у першого собаки виявлено мастоцитому, у другого — лише підозру на саркому (гістологічного підтвердження в абстракті немає) . Собака з мастоцитомою через 6 місяців після видалення пухлини не мала клінічних ознак; собаку з підозрою на саркому після ампутації та хіміотерапії евтаназували приблизно через 1 рік через легеневі метастази . Це звіт про 2 випадки без контрольної групи.
Каудальний феморальний компартмент. Два незалежні звіти описують ГКС стегна, спричинений гемангіосаркомою. Bar-Am et al. (2006): 5-річний німецький вівчар, ВКТ 25–28 мм рт.ст. в ураженому компартменті проти 5–7 мм рт.ст. у здоровій кінцівці (вимірювання катетером Wick); фасціотомія та видалення маси дали зникнення клінічних ознак, але через 2,5 місяця — рецидив із легеневими метастазами та евтаназія . Radke et al. (2006): 11-річний метис, ГКС внаслідок гострої кровотечі з внутрішньом'язової гемангіосаркоми; негайна фасціотомія усунула синдром, але через 7 тижнів — гострий рецидив і евтаназія . Обидва — n=1.
Жувальні м'язи. Cray et al. (2018): 5,5-річний бультер'єр, ВКТ у лівому та правому скроневих м'язах 72 та 96 мм рт.ст. відповідно; невідкладна фасціотомія + кортикостероїди й анальгетики → зникнення набряку протягом 1 тижня; гістологія — нейтрофільний і гістіоцитарний міозит із некрозом . Brida et al. (2019): 2,5-річний бельгійський малінуа після тренування з кусання — набряк голови, неможливість закрити щелепу, сліпота; МРТ — дифузний набряк жувальних м'язів; підвищений внутрішньом'язовий тиск підтвердив рабдоміоліз, ГКС і непряме ушкодження зорового нерва; двостороння декомпресивна фасціотомія дала негайне зменшення набряку та відновлення рухів щелепи, але сліпота не зникла . Обидва — n=1.
Інфраспінатус. Devor & Sørby (2006) описали мисливського метиса з гострим болючим набряком інфраспінатуса, інтерпретованим як OFCS; негайна хірургічна декомпресія запобігла розвитку фібротичної контрактури; наступного дня — повне навантаження, через 8 місяців — повне одужання . Гістопатологічне та імуногістохімічне дослідження виявило зміни, що вказують на гострий розрив м'яза, без ознак ініціюючого дегенеративного процесу . n=1. (Джерело — те саме дослідження Devor & Sørby, опубліковане у видавництві Georg Thieme Verlag KG; окремих даних не додає.)
3.2. Клінічні випадки (коти)
Єдиний знайдений опис — Souza et al. (2016): 3-річна кішка після остеосинтезу променевої та ліктьової кісток; через 36 годин — зниження температури на 3 см дистальніше перелому, ціаноз, відсутність болю та пропріоцепції. Фасціотомія зменшила набряк і ціаноз (повне зникнення за 5 днів), але неврологічні ознаки збереглися; на 7-й день — некроз, відсутність васкуляризації за тестом часу кровотечі → ампутація . ВКТ і креатинкіназа не вимірювалися — діагноз клінічний, що робить його менш надійним порівняно з іншими звітами, де ВКТ підтверджував діагноз . n=1.
3.3. Проспективне дослідження ВКТ (собаки)
Tischer (1998) — проспективне дослідження на 40 собаках (метадані джерела неповні: журнал не вказано). Ключові результати: єдиного нормального ВКТ у собак немає; нормальні значення: краніолатеральний тибіальний компартмент 5,9 ± 3,0 мм рт.ст.; краніальний стегновий 3,5 ± 2,1; каудальний стегновий 2,5 ± 1,2; каудомедіальний антебрахіальний 2,6 ± 1,2 мм рт.ст. . Переломи підвищували ВКТ помірно: у тибіальному компартменті в середньому на 5,5 мм рт.ст., у передпліччі на 3,3, у стегні на 2 мм рт.ст. . Чотири собаки з косими переломами великогомілкової кістки мали виражене перед- та післяопераційне підвищення (>20 мм рт.ст.), але критичні «людські» значення досягалися рідко, і ці собаки не мали залишкових функціональних дефектів . У джерелі сформульовано рекомендацію: тривале підвищення >40 мм рт.ст. вимагає хірургічної декомпресії; у пацієнтів групи ризику (укушені рани, косі переломи великогомілкової кістки) слід уникати щільного фасціального закриття та проводити післяопераційний моніторинг ВКТ. Важливо: поріг >40 мм рт.ст. — це рекомендація автора дослідження, а не валідований клінічний поріг; дослідження не наводить клінічних результатів фасціотомії при цьому порозі. У джерелі згадується інший поріг — 30 мм рт.ст. абсолютно — з посиланням на Mubarak & Owen (1977) та Basinger et al. (1987, джерело ). Ці два пороги (30 і 40 мм рт.ст.) походять із різних джерел і жоден не валідований клінічно для собак; суперечності між ними в літературі не обговорено. Обмеження : вимірювання під загальною анестезією, нерівномірна кількість вимірювань у різні періоди (лише 2 собаки на 2-й день після операції).
3.4. Експериментальні моделі на собаках
Ці дослідження створювали ГКС штучно (переважно для потреб медицини людини) — це фізіологічні дані про собак, але не клінічний досвід спонтанного захворювання.
Basinger et al. (1987): експериментальний OFCS відтворено у 4 різних компартментах кінцівок собак із патологією м'язів і нервів у кожному; анатомічні дисекції та контрастні рентгенограми описали три додаткові остеофасціальні компартменти . Кількість собак не вказана.
Heppenstall et al. (1988): поріг анаеробного метаболізму краще визначається ΔP, ніж абсолютним ВКТ; мінімальна ΔP ~30 мм рт.ст. у нормальному м'язі та ~40 мм рт.ст. у помірно травмованому .
Rorabeck & Clarke (1978): фасціотомія протягом 4 годин завжди відновлювала провідність перонеального нерва незалежно від тиску; після 12 годин — не відновлювалася за жодних умов (незворотне ушкодження). Кровотік (кліренс Xe¹³³) завжди повертався до норми протягом 2 годин після фасціотомії; функція м'язів (CPK, LDH) не завжди нормалізувалася .
Gershuni et al. (1985): у 6 собак ВКТ 80 мм рт.ст. створювали інфузією автологічної плазми; субфасціальна гіалуронідаза (1500 од. у 2 мл) значно прискорювала зниження тиску порівняно з контролем (8,0 ± 1,3 проти 4,1 ± 0,6 мм рт.ст./хв за 4 хв, p<0,03; 2,1 ± 0,3 проти 1,3 ± 0,1 за 25 хв, p<0,03) .
Sadasivan et al. (1997): гострий експериментальний ГКС спричиняв різке збільшення мікросудинної проникності, вмісту нейтрофілів і судинного опору; нейтропенія запобігала цим змінам, виснаження ксантиноксидази — ні .
Günal et al. (1996): внутрішньокісткова інфузія зі швидкістю 480 мл/год у собак; до ~350 мл змін не було, далі — ВКТ >35 мм рт.ст. із прямою залежністю від об'єму .
Ablove et al. (2006): у 7 собак з геморагічним шоком після рідинної ресусцитації ВКТ переднього фасціального компартменту гомілки значно підвищувався проти контролю (p<0,01) навіть без локальної травми .
Doro et al. (2014): у 12 анестезованих біглів з експериментальним ГКС внутрішньом'язова глюкоза <97 мг/дл мала 100% чутливість (95% ДІ 73–100%) і 75% специфічність (95% ДІ 40–94%); парціальний тиск кисню <30 мм рт.ст. — 100% чутливість і 100% специфічність .
3.5. Моделі загальної ішемії кінцівки (не ГКС)
Ricci et al. (1990) використали модель задньої кінцівки собаки з 8-годинною загальною ішемією (tourniquet-модель), а не модель компартмент-синдрому. Це принципово інша патофізіологія: підвищення тиску в компартменті тут не є первинним механізмом. Результати: найбільший некроз м'язів у нелікованих контролів (L/R 8,9 ± 5,0). Фасціотомія перед реперфузією значно зменшувала некроз (2,6 ± 0,8); манітол (1,8 ± 0,6), альбумін-кон'югована SOD (2,8 ± 0,8), нативна SOD (2,3 ± 1,0), комбінація фасціотомії та SOD (1,9 ± 0,7), безперервний гепарин (1,6 ± 0,4) — усі p<0,01. Відстрочена фасціотомія через 2 години після реперфузії не давала значного зменшення (5,4 ± 1,5; p=0,15) . Ці дані не можна прямо переносити на ГКС; вони наведені тут окремо саме тому, що їх часто цитують у контексті ГКС.
3.6. Систематичні огляди тваринних моделей
O'Neill et al. (2022) проаналізували 41 дослідження (865 тварин): собаки — найпоширеніша модель (31,7%), далі свині (26,8%) і щури (24,4%); 58,5% досліджень використовували внутрішньокомпартментну інфузію; лише 65,9% підтвердили міоневральне ушкодження, подібне до ГКС; діапазон ВКТ 0 – >100 мм рт.ст.; запальний некроз — при нижчих тисках, ішемічний — при 70–150 мм рт.ст.; жодна терапевтична стратегія не вивчалася більш ніж у 2 дослідженнях; жоден діагностичний метод, крім ВКТ, не впроваджено в клініку .
Gaeth et al. (2025) — 90 досліджень, з них собаки в 34% (n=31; 458 тварин). Модель інфузії рідини — 53% (n=48), переважно у великих тварин, зокрема собак (24 дослідження); ішемія-реперфузія — 32%, частіше у щурів (n=12), рідше у собак (n=5). Моніторинг ВКТ — 82,2%, найчастіше wick-катетери (20%) і Stryker (15,5%). Важливе застереження: фасції та шкіра собак еластичніші, що призводить до транзиторного підвищення ВКТ; м'язи собак мають вищу окислювальну здатність, тому діагностичні пороги людини слід інтерпретувати обережно . Сироваткові маркери (CK, лактат, IMA) мають високу специфічність (99,2%), але чутливість може бути 2,9% ; ці дані отримані в людських дослідженнях/моделях і не валідовані для собак і котів.
Порівняння методології і . Обидва джерела — систематичні огляди тваринних моделей ГКС, але з різними критеріями включення та різними рівнями доказовості: має рівень low (41 дослідження, 865 тварин), — moderate (90 досліджень, 458 собак із загальної кількості понад 1700 тварин різних видів). охоплює ширший спектр видів (включно з приматами, кролями, індиками) і детальніше аналізує анатомічні паралелі між видами, тоді як зосереджується на патофізіології та діагностичних методах. Розбіжності в оцінці рівня доказовості відображають різні методологічні підходи, а не суперечність у даних.
4. Діагностика
Клінічні критерії. У клінічних звітах підозра на ГКС у собак виникала при гострому болючому набряку м'яза/кінцівки, напруженні, кульгавості, дисфункції (неможливість закрити щелепу, парез) . У кішки — зниження температури дистальніше місця ураження, ціаноз, відсутність болю та пропріоцепції . Класична тріада «біль – парестезія – парез» у ветеринарній літературі прямо не валідована; оцінка болю у тварин проблематична, що, за припущенням авторів , може вести до гіподіагностики.
Вимірювання ВКТ. Доступні методи, описані у ветеринарії: інвазивний артеріальний перетворювач , катетер Wick , wick-катетери та Stryker в експериментальних моделях . Пороги: >40 мм рт.ст. тривало — рекомендація автора проспективного дослідження на собаках (n=40), без клінічної валідації ефективності фасціотомії при цьому порозі ; 30 мм рт.ст. абсолютно — поріг, цитований у ветеринарному звіті зі змішаних джерел (людське Mubarak & Owen, 1977 та експериментальне на собаках Basinger et al., 1987 ). Нормальні значення у собак відрізняються за компартментами (2,5–5,9 мм рт.ст.) . У кішок нормативних даних ВКТ немає.
Додаткові методи. КТ і МРТ описані лише в поодиноких звітах про випадки (n=1) і не мають валідованої діагностичної точності для ГКС. КТ: симетричне двостороннє збільшення жувальних м'язів із гетерогенним контрастним підсиленням . МРТ: дифузний набряк і гіперінтенсивність м'язів . Це описові знахідки, а не діагностичні критерії. Гістологія: нейтрофільний і гістіоцитарний міозит із дегенерацією та некрозом ; у гістопатологія та імуногістохімія виявили гострий розрив м'яза без ознак ініціюючого дегенеративного процесу. Лабораторні маркери: міоглобінурія та CK у ветеринарних звітах прямо не вимірювалися ; в експерименті на собаках внутрішньом'язова глюкоза <97 мг/дл і pO₂ <30 мм рт.ст. показали високу чутливість/специфічність, але це не клінічні дані . Сироваткові маркери (CK, лактат, IMA) мають високу специфічність (99,2%), але низьку чутливість (2,9%) ; ці показники отримані в людських дослідженнях/моделях і не валідовані для дрібних тварин (див. розділ 6).
5. Лікування і тактика
Фасціотомія. У всіх клінічних звітах собак із підтвердженим ГКС виконано невідкладну декомпресивну фасціотомію . Результати: зникнення набряку протягом 1 тижня ; негайне зменшення набряку та відновлення рухів щелепи (але сліпота збереглася) ; зникнення клінічних ознак ; усунення синдрому з подальшим рецидивом основного захворювання . У кішки фасціотомія зменшила набряк і ціаноз, але не відновила неврологічну функцію → ампутація на 7-й день . У звіті про інфраспінатус негайна декомпресія розглядалася як профілактика фібротичної контрактури .
Консервативне лікування. У клінічних звітах собак застосовували кортикостероїди та анальгетики після фасціотомії . В експериментальних моделях на собаках досліджували різні втручання, але їх слід розділяти за моделями:
Модель інфузійного ГКС (автологічна плазма, ВКТ 80 мм рт.ст.): гіалуронідаза субфасціально значно прискорювала зниження тиску порівняно з контролем .
Модель загальної ішемії кінцівки (tourniquet, 8 год; не ГКС): манітол, альбумін-кон'югована SOD, нативна SOD, комбінація фасціотомії та SOD, безперервний гепарин — усі зменшували некроз м'язів порівняно з контролем (p<0,01); відстрочена фасціотомія через 2 години після реперфузії не була ефективною (p=0,15) . Ці результати отримані в моделі, яка не відтворює патофізіологію ГКС, і не можуть бути прямо перенесені на ГКС.
Жодне з цих втручань не вивчалося в клінічних умовах у дрібних тварин, і жодна терапевтична стратегія не з'явилася більш ніж у 2 дослідженнях .
Техніка. Описано декомпресивну фасціотомію надостьового та скроневого м'язів , скроневих і жувальних м'язів , каудального феморального компартменту , антебрахіального компартменту . У проспективному дослідженні Tischer рекомендує у пацієнтів групи ризику (укушені рани, косі переломи великогомілкової кістки) уникати щільного фасціального закриття та проводити післяопераційний моніторинг ВКТ .
6. Що екстрапольовано з медицини людини і наскільки це обґрунтовано
Пороги ВКТ. Поріг 30 мм рт.ст. для фасціотомії, цитований у ветеринарному звіті , походить зі змішаних джерел: людського (Mubarak & Owen, 1977) та експериментального на собаках (Basinger et al., 1987, джерело ). У людей стандартним порогом декомпресії є ΔP <30 мм рт.ст., а при судинній травмі — ΔP <40 мм рт.ст.; ці дані наведено в педіатричному огляді і стосуються дітей — для дорослих пороги можуть відрізнятися (див. ). У ветеринарії проспективне дослідження (n=40 собак) показало, що критичні «людські» значення рідко досягаються при переломах і не супроводжуються залишковими дефектами . Отже, прямий перенос порогів людини на собак не підтверджений клінічними даними.
ΔP vs абсолютний ВКТ. Концепція ΔP походить з експериментальної роботи на собаках і використовується в людській практиці . Для собак це фізіологічно обґрунтовано, але клінічної валідації немає.
Анатомічні відмінності. Gaeth et al. (2025) прямо застерігають: фасції та шкіра собак еластичніші, що призводить до транзиторного підвищення ВКТ; м'язи собак мають вищу окислювальну здатність, тому діагностичні пороги людини слід інтерпретувати обережно . Свині, а не собаки, мають найближчі анатомічні та фізіологічні паралелі з людьми (нееластична фасція, чотири компартменти, порівнянні ВКТ і MAP) .
Часові вікна. У людей фасціотомія протягом 8–10 годин від початку вважається критичною; пацієнти з часом до фасціотомії >35 годин мали смерть або ампутації (Finkelstein, Hunter & Hu, 1996). Ці дані наведено за вторинним цитуванням у ветеринарному звіті , а не з первинного людського джерела. В експерименті на собаках фасціотомія протягом 4 годин завжди відновлювала провідність нерва, після 12 годин — ніколи . Ці дані узгоджуються, але клінічних ветеринарних досліджень часових вікон немає.
Сироваткові маркери. Специфічність 99,2% і чутливість 2,9% для CK, лактату, IMA наведено в систематичному огляді тваринних моделей , але ці показники походять з людських досліджень/моделей і не валідовані для собак і котів.
Частота. У людей наводяться різні оцінки з різних джерел: 0,004% (Granchi, 2008) і 2,6% (Mcqueen & Court-Brown, 1996) — це різні показники (інцидентність vs поширеність) . Захворюваність у людей становить 7,3 на 100 000 чоловіків і 0,7 на 100 000 жінок — це стать-специфічна захворюваність, а не загальна частота . У ветеринарії частота невідома; за припущенням авторів , стан може недодіагностуватися через складність оцінки болю у тварин.
Висновок щодо екстраполяції. Фізіологічні принципи (ΔP, ішемія-реперфузія, часові вікна) частково обґрунтовані експериментальними даними на собаках , але конкретні пороги ВКТ, показання до фасціотомії та прогностичні критерії не валідовані для спонтанного ГКС у собак і котів. Перенесення слід вважати орієнтовним, а не доведеним.
7. Прогалини в доказах і відкриті питання
Немає жодного контрольованого клінічного дослідження ГКС у собак чи котів — усі ветеринарні дані походять із звітів про випадки (n=1–2) або експериментальних моделей .
Немає валідованих порогів ВКТ для собак і котів. Проспективне дослідження (n=40) дає нормальні значення, але не клінічні пороги . Для котів нормативних даних немає взагалі. Суперечність між порогами 30 мм рт.ст. і 40 мм рт.ст. не вирішена.
Невідома частота ГКС у дрібних тварин; гіподіагностика ймовірна .
Немає даних про роль УЗД, КТ, МРТ як діагностичних методів ГКС у ветеринарії — описи КТ і МРТ є лише описовими знахідками в окремих звітах про випадки (n=1) без валідованої діагностичної точності . Гістопатологія та імуногістохімія () і клінічні критерії () залишаються допоміжними методами без кількісної оцінки діагностичної точності.
Немає клінічних даних про лабораторні маркери (CK, міоглобінурія) при ГКС у собак і котів; експериментальні дані про внутрішньом'язову глюкозу та pO₂ не трансльовані в клініку; дані про сироваткові маркери (специфічність 99,2%, чутливість 2,9%) отримані в людських дослідженнях/моделях і не валідовані для дрібних тварин .
Немає даних про ефективність консервативного лікування (манітол, SOD, гепарин, гіалуронідаза) у клінічних умовах — лише експериментальні моделі ; при цьому — модель загальної ішемії кінцівки, а не ГКС.
Немає даних про оптимальне часове вікно фасціотомії у собак і котів; експериментальні дані не підтверджені клінічно.
Немає даних про прогноз у вигляді виживаності, функції кінцівки, частоти ампутацій — лише окремі описи .
Тваринні моделі мають обмеження: лише 65,9% підтвердили міоневральне ушкодження; більшість патофізіологічних досліджень старші за 10 років; жодна терапевтична стратегія не вивчалася більш ніж у 2 дослідженнях .
8. Практичні висновки для клініциста
Розглядайте ГКС як диференційний діагноз у собак і котів із гострим болючим набряком м'яза/кінцівки, напруженням, дисфункцією (неможливість закрити щелепу, парез, відсутність пропріоцепції) — особливо після травми, остеосинтезу, тренування з кусання або при внутрішньом'язовій пухлині. Рівень впевненості: дуже низький (серії випадків n=1–2; рекомендація на основі клінічного досвіду, а не контрольованих даних).
Вимірюйте ВКТ інвазивним перетворювачем або катетером Wick, якщо підозра клінічна. Пам'ятайте: нормальні значення у собак відрізняються за компартментами (2,5–5,9 мм рт.ст.) і єдиного нормального ВКТ немає. Рівень впевненості: середній (проспективне дослідження, n=40).
Пороги для декомпресії: тривале підвищення ВКТ >40 мм рт.ст. — рекомендація автора проспективного дослідження на собаках (n=40), без клінічної валідації ефективності фасціотомії при цьому порозі; поріг 30 мм рт.ст. цитується у ветеринарній літературі, але походить зі змішаних джерел (людське Mubarak & Owen, 1977 та експериментальне на собаках Basinger et al., 1987 ). Суперечність між цими порогами не вирішена. Рівень впевненості: низький для обох порогів.
Не покладайтеся лише на абсолютний ВКТ — враховуйте ΔP (діастолічний тиск мінус ВКТ); експериментально на собаках мінімальна ΔP для нормального метаболізму — ~30 мм рт.ст. у нормальному м'язі та ~40 мм рт.ст. у травмованому. Рівень впевненості: низький (експериментальна модель).
Невідкладна фасціотомія — метод вибору при підтвердженому ГКС; у клінічних звітах вона давала зникнення набряку та відновлення функції, хоча неврологічні дефіцити (сліпота, відсутність пропріоцепції) можуть не відновитися. Рівень впевненості: низький (серії випадків).
У пацієнтів групи ризику (укушені рани, косі переломи великогомілкової кістки) уникайте щільного фасціального закриття та розгляньте післяопераційний моніторинг ВКТ. Рівень впевненості: низький–середній (проспективне дослідження).
КТ і МРТ можуть виявити набряк м'язів, але це лише описові знахідки в окремих звітах про випадки (n=1) без валідованої діагностичної точності; вони не замінюють вимірювання ВКТ. Рівень впевненості: низький (окремі звіти).
Не переносьте напряму людські пороги та часові вікна на собак і котів без урахування анатомічних відмінностей (еластичніші фасції, вища окислювальна здатність м'язів). Рівень впевненості: середній (систематичний огляд тваринних моделей).
Прогноз залежить від основного захворювання: при пухлинах — рецидив і метастази ; при травмі — можливе повне одужання або ампутація . Рівень впевненості: дуже низький (окремі випадки).
Документуйте випадки — через відсутність контрольованих досліджень кожен новий звіт додає доказову цінність. Рівень впевненості: високий (загальний принцип).
Джерела
Домен · тип дослідження · рівень доказовості · що саме читала система. Посилання ведуть на оригінальні публікації.
[1]
Compartment syndrome associated with expansile antebrachial tumors in two dogs
Maki LC, Kim SE, Winter MD, Kow KY, Conway JA, Lewis DD · 2014 · Journal of the American Veterinary Medical Association
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт DOI
[2]
Acute masticatory muscle compartmental syndrome in a dog
Cray MT, Spector DI, West CL · 2018 · Journal of the American Veterinary Medical Association
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт DOI
[3]
Compartment syndrome of the muscles of mastication in a working dog following a traumatic training incident
Brida AL, O' Toole TE, Sutherland-Smith J, Pirie C, Kowaleski MP · 2019 · Journal of veterinary emergency and critical care (San Antonio, Tex. : 2001)
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт DOI
[4]
Osteofascial compartment syndrome in the dog
Basinger RR, Aron DN, Crowe DT, Purinton PT · 1987 · Veterinary surgery : VS
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[5]
Femoral compartment syndrome due to haemangiosarcoma in the semimembranosus muscle in a dog
Bar-Am Y, Anug AM, Shahar R · 2006 · The Journal of small animal practice
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт DOI
[6]
Acute compartment syndrome complicating an intramuscular haemangiosarcoma in a dog
Radke H, Spreng D, Sigrist N, Lang J, Bornand V, Schawalder P · 2006 · The Journal of small animal practice
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт DOI
[7]
Pressure measurements in the muscular compartments of canine extremities
Tischer, Anna · 1998
ветеринарнепроспективнедоказовість низькалише абстракт DOI
[8]
Compartment syndrome suspected in domestic cat after radius and ulna fixation – Case report
Souza, Roberto Lopes de, Gomes, Lianna Ghisi, Spiller, Paulo Roberto, Gouveia, Marcelo Candido Portilho, Madruga, Gabriela Morais, Andrade Filho, Arisio Barbosa de · 2016 · UFERSA
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькаповний текст джерело
[9]
Fibrotic contracture of the canine infraspinatus muscle: pathophysiology and prevention by early surgical intervention
Devor M, Sørby R · 2006 · Veterinary and comparative orthopaedics and traumatology : V.C.O.T
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт джерело
[10]
Acquired muscle contractures in the dog and cat. A review of the literature and case report
Taylor J, Tangner CH · 2007 · Veterinary and comparative orthopaedics and traumatology : V.C.O.T
ветеринарнеогляддоказовість низькалише абстракт DOI
[11]
Fibrotic contracture of the canine infraspinatus muscle
M. Devor, R. Sørby · 2006 · Georg Thieme Verlag KG
ветеринарнезвіт про випадокдоказовість дуже низькалише абстракт DOI
[12]
Animal models in compartment syndrome: a review of existing literature
O'Neill DC, Treu EA, McCutcheon C, Haller JM · 2022 · OTA international : the open access journal of orthopaedic trauma
тваринна модельсистематичний огляддоказовість низькаповний текст DOI
[13]
Researcher's guide to preclinical animal models of acute extremity compartment syndrome
Gaeth CC, Moritz RJ, Seidelmann M, Cognetti DJ · 2025 · Trauma surgery & acute care open
тваринна модельсистематичний огляддоказовість помірнаповний текст DOI
[14]
Replication of the compartment syndrome in a canine model: experimental evaluation of treatment
Ricci MA, Corbisiero RM, Mohamed F, Graham AM, Symes JF · 1990 · Journal of investigative surgery : the official journal of the Academy of Surgical Research
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[15]
The compartment syndrome. An experimental and clinical study of muscular energy metabolism using phosphorus nuclear magnetic resonance spectroscopy
Heppenstall RB, Sapega AA, Scott R, Shenton D, Park YS, Maris J · 1988 · Clinical orthopaedics and related research
тваринна модельекспериментальнедоказовість помірналише абстракт джерело
[16]
Compartment syndrome after intraosseous infusion: an experimental study in dogs
Günal I, Köse N, Gürer D · 1996 · Journal of pediatric surgery
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[17]
The pathophysiology of the anterior tibial compartment syndrome: an experimental investigation
Rorabeck CH, Clarke KM · 1978 · The Journal of trauma
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[18]
Elevation in compartment pressure following hypovolemic shock and fluid resuscitation: a canine model
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[19]
Decompression of an experimental compartment syndrome in dogs with hyaluronidase
Gershuni DH, Hargens AR, Lieber RL, O'Hara RC, Johansson CB, Akeson WH · 1985 · Clinical orthopaedics and related research
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт джерело
[20]
Neutrophil mediated microvascular injury in acute, experimental compartment syndrome
Sadasivan KK, Carden DL, Moore MB, Korthuis RJ · 1997 · Clinical orthopaedics and related research
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[21]
Can intramuscular glucose levels diagnose compartment syndrome?
Doro CJ, Sitzman TJ, O'Toole RV · 2014 · The journal of trauma and acute care surgery
тваринна модельекспериментальнедоказовість низькалише абстракт DOI
[22]
Diagnosis and treatment of acute extremity compartment syndrome
von Keudell AG, Weaver MJ, Appleton PT, Bae DS, Dyer GSM, Heng M · 2015 · Lancet (London, England)
медицина людиниогляддоказовість помірналише абстракт DOI
[23]
Acute, chronic, and non-fracture-related compartment syndrome in children. A current concepts review
Candusso F, De Salvo S, Cabrioli C, Bari LJ, Facchi R, Lanari E, Natale M, Canavese F. · 2026
медицина людиниогляддоказовість помірнаповний текст DOI
[24]
Monitoring dynamic anterior compartment pressures during exercise. A new technique using the STIC catheter
McDermott AG, Marble AE, Yabsley RH, Phillips MB · 1982 · The American journal of sports medicine
медицина людинипроспективнедоказовість низькалише абстракт DOI
[25]
Acute intestinal distress syndrome: the importance of intra-abdominal pressure
Malbrain ML, Vidts W, Ravyts M, De Laet I, De Waele J · 2008 · Minerva anestesiologica
медицина людиниогляддоказовість низькалише абстракт джерело
Документ згенеровано автоматично на основі відкритих наукових джерел і перевірено на відповідність посилань. Це не замінює клінічне судження: дозування й протоколи звіряйте з першоджерелами.